11 червня 2012
Вроцлавська Політехніка (Politechnika Wrocławskа) – там добре!
Хто як святкує травневі свята... а ми поїхали до Вроцлава. Дякуємо рідній організації – нашому Науковому товариству студентів та аспірантів!!!
Політехніка Вроцлавська – гостинний університет. Старовинний (300 років) і дуже модерновий. Корпуси великі, ті ще – «дореволюційні». Щоправда, є й сучасні – «сир», наприклад. Будівля в стилі «напівзруйнованості-напівдобудованості». Мабуть, символізує можливості «добудови» - шлях уперед. Вікна круглі, їх багато – збоку корпус схожий на шматок сиру, щоправда, чорного. Там є й офіс Студентського Самоврядування (власне, на запрошення хлопців звідти наша делегація до Вроцлава й вирушила), і редакція «Жака» - місцевої студентської газети, і кімнатка з кухонькою. Усе, що треба. У цій будівлі навіть, перепрошую, туалети сучасні. Тут світло вмикається, лише коли до «кімнати» заходить черговий «клієнт», а кран спрацьовує, тільки відчувши «під носом» тепло людських рук. Економія.
Кампус зелений і дуже затишний. Дворики. Лавочки. Травичка. Квіточки. Пташки. Сиди собі на газоні й читай конспект з хімії. Краса!
Тут студенти дуже незалежні й вільні – у виборі предметів для вивчення, у втіленні проєктів, в ухваленні рішень. Фінансові питання студентів вирішують самі студенти. Кому стипендію виплатити, кому ні – це теж залежить від студентського комітету. Загалом університет на різні «студентські справи» виділяє 500 тисяч євро на рік. І це половина суми, яку СтудРада витрачає щороку. Існують ще дотації Міністерства освіти, є спонсори. Що цікаво: можна вигадати проєкт, звернутися до університетської адміністрації й фінансової допомоги не отримати. Тоді вперед до спонсорів. Отримав гроші? Молодець! Адміністрація заохотить тебе пристойною сумою за твоє вміння працювати з компаніями, презентувати себе.
Навчаємося, працюємо і святкуємо. Ми потрапили до Вроцлавської Політехніки якраз у період Ювеналій – свят університету. Кожен виш Польщі відзначає ці дні, якщо бути точнішою, цілий тиждень щастя і свободи. Кожен по-своєму. У ПеВуЕр (Політехніці) є кілька вартих уваги «імпрез» - проєкт «П.І.В.О», похід студентів на честь свята Ювеналій, «Гра Ночна». Похід – це незабутньо. У четвер розвеселена молодь у найнеймовірніших, фантастичних, іноді навіть непристойних костюмах збирається біля «сиру» й марширує просто до гуртожитків слідом за каретою з ректором і проректорами, королем і королевою походу. Потім Президент Міста віддає студентам ключ від міста – робіть, що хочете. Починаються справжні гуляння з пивом, їжею, танцями й усілякими іграми. Веселощі до ранку, а потім до вечора – і так до кінця тижня.
Ще там дуже популярні кричалки – смішні й непристойні. Зате дуже завзяті!
Вроцлав – старовинне гарне місто. Було і німецьким, і польським – усяким. Є на що подивитися. Площа Ринок із Ратушею, пам'ятником розставанням (є прикмета: призначиш біля підніжжя пам'ятника зустріч чи побачення і ніхто не прийде), найстарішим рестораном Вроцлава і пивницею «Спіж» - там є смачне пиво з карамеллю, пшеницею, медом... Є «Пирогарня», де можна донесхочу наїстися великими варениками. Вегетаріанцям підійдуть «Руські» - сама вегетаріанка, тому й знаю ... Є будинок із намальованим вікном, спробуй це вікно відшукати... Є дуже гарний фонтан – музичний, світловий... І атмосфера розслаблена й дуже приємна... Там же неподалік два будинки взялися за руки (Ясь і Малгося), за ними гномики-фігурки гасять пожежу. Ось високий-високий костел, у якому було переможено чорта, он скотобійний двір, у якому тепер сувенірні крамнички, але досі збереглася канавка, якою стікала кров... Тут же пам'ятник цим загиблим тваринам... Там далі будівля старовинної в'язниці – у ній тепер ресторан. А за ґратами одного з вікон сидить прикутий гномик. Гномики – невід'ємна частинка Вроцлава, маленькі символи. Ось будівля Університету, з яким вічно змагається Політехніка. Перед нею пам'ятник оголеному студентові зі шпагою. З цим пам'ятником пов'язане повір'я про закінчення університету, незайманиць і віру в те, що пам'ятник зійде з п'єдесталу. Острів Тумський – острів костелів. Ось стоїть один – у ньому служив Коперник. А на одній із веж оцього костелу на самій горі є оглядовий майданчик. Коли ми піднімалися туди ліфтом, ліфтер запитав: «Звідки ви?». Виявилося, ми – міжнародна компанія – українці, білоруси (ще одна делегація, яку приймала гостинна СтудРада), туркмени (один з організаторів і його дівчина), поляки, навіть греки (разом з нами до ліфта зайшла пара). А яка краса відкривається! Видно все! Усі потрібні гарні вулички! Усі будиночки, хатинки й будинища! Костели... Величаво і чомусь дуже тепло. Хотілося побути там довше. І страх висоти зовсім не мучив.
Так, точно! Треба сказати, що у Вроцлаві дуже багато наших, росіян і російськомовних. Ми були вражені, коли двоє хлопців, які зустріли нас на вокзалі, вільно заговорили російською. Виявилося, що вони – не поляки, а просто навчаються тут. Повіяло рідним. Зустріли студентів з Полтави, Житомирської області... Багато там наших...
До речі, на другий день не відчувалося, що ми в іншій країні – вешталися вулицями Святої Катерини, пляцом Грюнвальдським, як Хрещатиком. Приємно.
Одразу захотілося затриматися у Вроцлаві. Виявляється, можна. Можна вступити на безкоштовне навчання до одного із семи вишів Вроцлава за програмою «Тераз Вроцлав»- про це нам розповіли вже в останній, третій день нашої Вроцлавської прогулянки в Економічному університеті. Дуже зацікавили. Одразу захотілося зайти на цей сайт.
Мешкають студенти в гуртожитках – у кімнатах по двоє-троє. Зручно. Система блокова. Вода гаряча. Три робочі ліфти. Консьєржка й охорона. Усе як треба.
Від гуртожитків до корпусів можна дістатися трамваєм. Зайцем. Наш організатор, Женя, сказав, що за чотири роки життя тут жодного разу не платив за проїзд. Наслідувати приклад не варто, але взяти до уваги можна.
Тут треба вчитися. Важко, але цікаво. І викладачі по-справжньому працюють – щопівроку їхню компетентність оцінюють студенти. І хабарів тут не беруть – бояться всепольської поганої слави. Тут працює бюро професій – у ньому завжди можна отримати консультацію про те, як правильно писати сіві, які спеціальності затребувані зараз на ринку праці, які компетенції в ціні. Тут проводять по-справжньому ефективні ярмарки професій – не просто «для годиться». Тут можна записатися на тренінг з роботи зі спонсорами й без зусиль знайти гроші на власний проєкт. Такі тренінги організовують студентські об'єднання – СтудРада, різні комітети. Розвиватися можна, а не сидіти, втупившись у монітор комп'ютера й попиваючи пивко. Спілкування. Робота. Навчання. Відпочинок – подорожі, спорт, хай і пиво теж.
Загалом, поїздка більш ніж запам'яталася. Наприкінці почали розуміти польську. Захотілося вчитися. По-справжньому вчитися, спілкуватися, розвиватися й іншим допомагати. Адже можна і в нас, у КПІ, іти в ногу з часом. Можна навіть узявшись за руки, як Ясь і Малгося. У цьому може дуже серйозно допомогти НТСА – організація, яка намагається зробити все для інтелектуального й духовного розвитку нас, юних і активних! Тут теж можна знайти підтримку у втіленні власного проєкту, відвідати корисні тренінги, зустріти цікавих, успішних, просто добрих і чуйних людей. А можна й відрядження за кордон заробити :)
За все це щиро дякую НТСА!
Євгенія Кугук.
Переклад з російської; оригінал опубліковано російською.