25 червня 2013
Всім привіт!
Ми розпочинаємо нову рубрику - історії успіху, в якій випускники НТСА поділяться з вами своїми досягненнями за межами КПІ.
Сьогодні ми поговоримо з випускником НТСА, керівником спонсорського відділу НТСА (у 2009-2010 рр.), бакалавром ННК "ІПСА" - Богданом Кирилюком.
Як ти обирав магістерську програму, як відбувався вступ? І де ти зрештою навчався?
Процес вибору магістерської програми був досить важким: у мене не було знайомих у Німеччині, які б там навчалися, тож довелося мучити інтернет у пошуках хоч якоїсь інформації. На сайті DAAD є гарне порівняння всіх університетів за різноманітними характеристиками і перелік магістерських курсів різними мовами. Оскільки німецької я не знав, то був обмежений лише англомовними програмами. Подав документи до 3 університетів - Магдебурзький, Саарбрюккен і RWTH Aachen. На останньому я і зупинився: привабив його рейтинг (ділить 1 і 2 місце з Мюнхенським університетом) і те, що він співпрацює з великими компаніями (Volkswagen, BMW, Microsoft, Apple і так далі). В університеті була низка програм для програмістів, мені найбільше сподобалася програма Software Engineering, бо була повна свобода вибору предметів для вивчення і величезний вибір курсів.
Що особливо запам'яталося під час навчання?
Усі 2 роки, проведені в Німеччині, були насиченими й цікавими, предмети були цікаві, студенти активно долучалися до досліджень у комп'ютерних науках, на кожному предметі ми працювали командами і писали різні продукти.
Також варто відзначити чудові можливості кампусу для відпочинку і занять спортом. Безкоштовно пропонують заняття з понад 100 видів спорту, багато парків, спортивних майданчиків, кожні 2-3 тижні організовували поїздки Європою. Розташування містечка теж цікаве - на кордоні 3-х країн: Німеччини, Бельгії та Голландії. Мій друг займався бігом і кілька разів на тиждень бігав до Бельгії і назад :)
Щоб студенти долучалися до занять спортом, по всій Німеччині створено ліги з багатьох видів спорту, і команди там завжди раді новим гравцям. Я грав у волейбол, і наша команда часто їздила грати в інші міста нашого регіону (Кельн, Дюрен, Фрехен, Ешвайлер ...), і навіть проводили кілька тренувальних матчів у Бельгії.
Чи важко було навчатися і чи вдавалося виділяти час на щось, крім навчання? Наприклад, брати участь у роботі місцевих студентських/волонтерських організацій чи далі дистанційно співпрацювати з НТСА?
Навчатися в Німеччині треба, і стандартна програма розрахована на навантаження 40 годин на тиждень, а іноді й більше. Тому навчання там можна вважати повноцінною роботою, хіба що зарплати не платять. Тому в багатьох хлопців здобуття магістра забирає не 2, а всі 3 роки, адже можна переносити курси на наступні семестри. Через пів року навчання, після того як я підтягнув німецьку, я приєднався до місцевої команди AISEC, але водночас почав працювати на кафедрі над проєктом з Data Mining, і через кілька місяців мені довелося зробити вибір на користь кар'єри й розлучитися з волонтерством. Я трохи долучався до організації літньої школи в НТСА після переїзду до Німеччини - це був цікавий досвід, але навчання й робота мали вищий пріоритет, і я не міг приділяти багато часу.
Давай тепер поговоримо про твою діяльність у НТСА. Яких умінь і навичок ти набув за час роботи в НТСА?
НТСА - це чудова можливість розвивати “soft skills”, особливо для технаря. У хлопців-інженерів зазвичай розвинене логічне мислення, а волонтерська робота допомагає застосувати його в організаторській діяльності. НТСА навчило мене керувати часом, планувати довгострокові проєкти, наставляти й мотивувати хлопців, продавати проєкти компаніям. Я практично весь свій час був у відділі роботи зі спонсорами і навіть деякий час його очолював, де мене й навчили ділового мовлення, складання презентацій і пропозицій, ведення бізнес-переговорів. Найголовніше, що можна було припускатися помилок, і якщо це траплялося, я отримував підтримку й допомогу, а не критику, що й дало змогу дуже швидко рости й розвиватися.
Чи допомогла тобі діяльність у НТСА під час вступу до нового університету?
На момент вступу НТСА вже було третиною мого резюме, я знав десятки студентів з Європи і мав уявлення про систему освіти за кордоном. Робота в НТСА дала мені впевненість у собі й чіткість в ухваленні рішень, не було вагань, а просто логічний ланцюжок дій: знайти універи, знайти гранти, зібрати низку документів, отримати рекомендації, скласти тест з англійської, надіслати документи, отримати запрошення і летіти навчатися. НТСА не було ключовим під час вступу в Німеччині, але під час влаштування на роботу відіграло критичну роль, бо великим компаніям не потрібні просто програмісти, їм потрібні люди, які зможуть пов'язати розробку ПЗ з потребами бізнесу, правильно розставляти пріоритети у вимогах, якісно документувати й працювати в команді. Практично все це можна отримати, роблячи волонтерські проєкти.
Розкажи, будь ласка, про себе сьогоднішнього. Де ти працюєш? Як відбувався прийом на роботу?
Зараз я живу в Каліфорнії і працюю програмістом у HQ Google. Як на мене, це одне з найкращих місць для цілеспрямованих людей, колеги й керівники підтримують усі починання. Займаюся обробкою великих даних і генерацією звітів для партнерів Youtube.
Влаштування на роботу було однією з найяскравіших подій: у мене були співбесіди в Бухаресті, Цюриху, Сан-Франциско і Сієтлі в 3 різні компанії: Гугл, Майкрософт і Амазон. Процес був стандартним і схожим в усіх компаніях - спочатку надсилаєш резюме, потім 1-2 телефонні співбесіди, і якщо вони успішні, то запрошують до свого офісу ще на кілька “on-site” співбесід.
Питали здебільшого про алгоритми, структури даних, просили запрограмувати кілька задачок і трохи говорили про архітектурний дизайн та особливості мов.
Чим ти захоплюєшся у вільний час?
Волейбол, баскетбол, теніс, читання, написання андроїд-застосунків, подорожі. Америка прищепила ще інтерес до альпінізму, рафтингу та походів.
Книга/фільм, що тебе змінили/справили сильне враження
Еліяху Голдратт - Мета (1 і 2) - книжка мотивувала мене стати більше ніж інженером і стала основним стимулом вступу до НТСА
Цикл "Меч Істини" від Террі Гудкайнда, за цими мотивами було знято серіал Шукач (не дивіться його, гидота порівняно з книгою :)) - він допоміг мені краще зрозуміти цінності Америки та багатьох європейських держав, і змінити свій світогляд, зрозуміти, що бізнес і компанії - це не зло, яке намагається “платити нам зарплату меншу й грабувати чесний народ”, а навпаки - рушій прогресу, який робить необхідні речі доступнішими, а також створює робочі місця.
Побажання для наших читачів
Ставте цілі й досягайте їх, будуйте плани і розбивайте все на маленькі кроки. Тоді одного чудового дня ви побачите, як просто всього досягти. І коли рухаєтеся до успіху, ніколи не забувайте, що добрі друзі та родина теж мають бути серед ваших цілей і планів.
Переклад з російської; оригінал опубліковано російською.